Тема. Подорожуємо Індією. Театральне мистецтво та кінематограф Індії
Підручник «Мистецтво» 10 клас.
Театральне мистецтво Індії сягає глибокої давнини. У «Рамаяні» описано вуличні народні вистави з музикою. «Натьяшастра» — справжня енциклопедія театрального і танцювального мистецтва — містить міф про народження театру, в якому Брахма сформулював головні завдання: театральної вистави: повчати і розважати.
Сценічний майданчик був поділений навпіл: на одній частині — музиканти, на другій — відбувалося дійство. Над сценою на декорованих стовпах зводився дах, що підсилював акустичний ефект. Більшість вистав розігрувалася протягом кількох днів.
У XVII ст. виник театр катхакалі — танцювальна драма. Під час дії актори не розмовляють, а лише ілюструють жестами, мімікою, рухами тіла той текст, що читає за сценою спеціальний актор.
Жести відіграють важливу роль. За їхньою допомогою актори виражають найскладніші поняття, думки, почуття.
Грають у такому театрі в основному чоловіки. Іноді жіночі ролі виконують хлопчики-підлітки. Усе це супроводжується співами під акомпанемент барабанів і гонгів.
Вистави розігрувалися під відкритим небом, розпочиналися звечора і тривали всю ніч. Кульмінація досягалася на світанку, коли добро перемагало зло.
Перегляд відеоматеріалу.
Театр катхакалі
Театр катхакалі
за посиланням
Театр тіней — форма візуального мистецтва, що зародилася в Азії більш як 1500 років тому.
Театр тіней використовує великий напівпрозорий екран і кольорові плоскі маріонетки, якими керують на тонких паличках. Маріонеток доторкають до екрану ззаду і вони стають видимими для глядача.
У наш час театр тіней найпоширеніший в Індонезії.
Найбільше відомий індонезійський театр тіней - ваянг. Найбільш широко поширений на остовах Ява і Балі.
Даланг - людина, що знаходиться за екраном. Він і актор-ляльковод, і оповідач, а часто і співак, і автор сюжету.Індійський театр тіней відомий багато віків, в різних індійських штатах існують свої унікальні різновиди.
Театр тіней штату Андхра-Прадеш - толу-боммалата ("танець шкіряних ляльок"). Його відрізняють величезні, близько метра у висоту, кольорові фігури.
Театр тіней раніше був храмовим мистецтвом, і це особливо очевидно у випадку з толпава-кутху - ритуальним театром тіней з штату Керала. Спектаклі показують тільки при храмах, в спеціально побудованих залах. У постановках задіяні від 180 до 200 ляльок, тривають вони в середньому 21 день.
Перегляд відеоматеріалу. Театр тіней Толу-Боммалата
Індійський кінематограф відомий у всьому світі. І байдуже, дивитеся ви такі фільми чи вони вам не до вподоби, але факт лишається фактом: більшості людей ця кіноіндустрія відома.
Індійський культурний регіон виявився вельми сприйнятливим для розвитку кінематографа. В Індії сформувалася самобутня національна школа. Вже через рік після першої демонстрації фільмів братів Люм’єр на індійський екран вийшла стрічка «Прибуття поїзда на бомбейський вокзал», з якого починається літопис індійського кіно.
Сучасна індійська кіноіндустрія, що випускає понад 1000 кінострічок на рік, є найбільшою у світі.
Головний кінематографічний майданчик Боллівуд розташований у мегаполісі Мумбаї (колишній Бомбей), де знімають кіно мовою хінді.
Назва Боллівуд походить від поєднання «Голлівуд» і «Бомбей». Касові збори боллівудських фільмів становлять понад мільярд доларів щорічно. Водночас мережа численних регіональних кіностудій сприяє розвитку культурного і мовного різноманіття.
Перегляд відеоматеріалу.
Як знімають індійське кіно?!
за посиланням
за посиланням
Комерційна орієнтація індійського кінематографа вплинула на активний розвиток мелодрами.
Індійському кіно властива шаблонність сюжетів - поведінка персонажів майже завжди є стереотипною і передбачуваною (зазвичай герої активно борються зі злом і, як правило, перемагають його).
Індійські фільми в сучасному розумінні - це, по суті, мюзикли, адже не існує жодного без музично-танцювальної складової.
Пісні з кінофільмів - у повному розумінні слова легка, шлягерна музика - дуже популярні в країні, тиражуються мільйонами дисків, часто звучать по радіо, знаходять величезну аудиторію переважно в широкому міському середовищі.
Саме від якості музики і пісень нерідко залежить успіх кінокартини. Саундтреки випускають ще до прем’єри фільму, щоб підігріти інтерес публіки, таким чином вони стають популярними.
Серед композиторів кіномузики є дійсно талановиті, такі, що створюють мелодійні ліричні пісні, що легко запам’ятовуються, з яких далеко не всі можна назвати одноденками. Історія музики для кінофільмів знає такі імена, як Аніл Бісвас, Барман, Хеманта Мукерджі, Судхир Пхадке та інші.
Визначна постать в історії Боллівуду — Ардешір Ірані, який започаткував традицію танцю і пісні в кіно. Культовою постаттю індійського кіно є Радж Капур, якого називали «індійський Марлі Чаплін».
Творчість відомого режисера і актора — «батька індійського кіно» Раджа Капура (1924—1988) («Бродяга» (1951), «Боббі» (1973) тощо) — органічно поєднує елементи соціальної драми, комедії, музичного фільму.Перегляд відеоматеріалу. Радж Капур. Пісня з фільму «Бродяга» за посиланням
Перегляд відеоматеріалу.
Кіномузика індійського кіно
за посиланням
Спробуйте дати відповідь на запитання.
- Коротка характеристика індійського театру.
- Розкажіть про театр тіней Індії та Індонезії
- Поясніть вислів «Якщо в бойовику зброя, що висить на стіні, обов’язково вистрілить, то в індійському фільмі вона співатиме й танцюватиме»
ЗАВДАННЯ
Самостійно подивіться індійські кінофільми. Спробуйте розкрити: «Секрети популярності індійського кіно у світі»
Немає коментарів:
Дописати коментар